Четверта ракетка світу Коко Гофф провела пресконференцію напередодні старту турніру WTA 1000 у Торонто
– Коко, ласкаво просимо до Торонто. Поділіться своїми враженнями від повернення на хардові корти.
– Я дуже рада повернутися до хардової частини сезону і північноамериканської серії турнірів. Це максимально приємне відчуття. Звісно, формально це не дім, але мені здається, що Торонто – це найближче до США місце серед інших країн, тому я надзвичайно рада знову бути тут.
– Минув уже рік відтоді, як до вашої команди приєднався Гевін Макміллан. Чи можете розповісти, який вплив він мав на вашу гру? Зокрема, він працював із вами над подачею та форхендом.
– Я вважаю, що стала сильнішою гравчинею, особливо якщо говорити про подачу. Саме це було головним напрямом роботи, коли Гевін приєднався до команди. Думаю, мої останні результати чітко показують, що я додала в цьому компоненті. Водночас це все ще процес, який триває. Я хочу й надалі вдосконалювати подачу і зробити її настільки хорошою, наскільки це можливо. Тому я дуже вдячна за спільну роботу, яку Гевін і Джей Сі виконали над моєю грою.
– Коли люди вмикають трансляцію вашого матчу посеред гри, часто майже неможливо зрозуміти, виграєте ви чи програєте.
– Це добре чи погано? (сміється).
– Ви дуже добре контролюєте свої емоції. Наскільки легко чи складно зберігати самовладання у складні моменти та під час великих матчів протягом сезону?
– Думаю, в деяких матчах мені це вдається краще, ніж в інших. Якщо чесно, на тренуваннях я можу бути досить негативною. Наприклад, учора під час тренування я була дуже негативно налаштована. Мені здається, саме там я й виплескую всю свою негативну енергію. Але під час матчу я просто намагаюся дати собі найкращий шанс на перемогу. У тенісі все вирішують надзвичайно дрібні деталі, тому якщо ви показуєте суперниці свої емоції, вона може використати це як додаткову мотивацію. Тому я намагаюся зробити все можливе, щоб виглядати спокійною. Хоча насправді я не завжди почуваюся спокійною, важливо хоча б створювати таке враження. Іноді це просто принцип: вдавай, поки це не стане реальністю.
– Мені цікаво, як ви справляєтеся з несприятливою погодою. Під час дощових пауз ви намагаєтеся залишатися в теплі чи, навпаки, охолодитися? Який у вас підхід?
– Ви про дощ?
– Так, саме про дощ.
– Думаю, усе залежить від конкретної ситуації. Наприклад, сьогодні я не граю, але в такий день, як сьогодні, коли від самого початку зрозуміло, що дощ ітиме весь день, ви здебільшого просто відпочиваєте, доки організатори не ухвалять остаточне рішення. Але бувають дні, як, наприклад, у Флориді, коли дощ то починається, то припиняється. У таких випадках я намагаюся насамперед залишатися в теплі, особливо якщо потрібно буде швидко виходити на корт.
Якщо чесно, це непросто, і в мене немає якогось універсального рецепта. Найголовніше – знайти баланс. Потрібно берегти сили, тому що ви не знаєте, наскільки довгим буде день. Але водночас необхідно підтримувати м’язи в теплі. Тож усе зводиться до того, щоб залишатися розігрітою, але при цьому не втомитися завчасно.
– Ви любите ходити в кіно, а цього року здається, що кінотеатри знову переживають справжнє відродження і дедалі більше людей повертаються до перегляду фільмів на великому екрані. Наскільки для вас, як для спортсменки, важливо мати можливість на кілька годин відволіктися від усього й просто сходити в кіно?
– Так, я обожнюю кіно. Напевно, це моє найулюбленіше заняття. Учора ввечері ходила на «Людину-павука», і це було дуже весело. Я купила квитки, мабуть, ще місяць тому. Навіть придбала квитки і у Флориді, і в Торонто, тому що не знала, де саме перебуватиму на той момент. Мені це дуже подобається. Думаю, можливість повністю відключитися від усього – це найкраще, що може бути. Кіно – це ідеальний спосіб втекти від реальності, адже ви повністю занурюєтеся у світ того, що дивитеся.
Ми постійно перебуваємо в Турі далеко від своїх родин, тому дуже важливо знаходити речі, які допомагають розслабитися. Для мене це кіно та квест-кімнати. Днями ми ще ходили в боулінг, але я так сильно програла, що, якщо чесно, тепер шкодую, що взагалі пішла, бо програла приблизно 60 доларів (сміється).
– Учора тут була Вінус Вільямс, яка досі виступає у 46 років. Серена нещодавно також повернулася до професійного тенісу. Що для вас означає те, що ці дві легенди все ще залишаються частиною цього виду спорту? І що це означає для тенісу загалом?
– Думаю, це справді дуже круто, і за цим чудово спостерігати. Я виросла, дивлячись матчі сестер Вільямс, і те, що, можливо, вже два покоління після мене також можуть мати такий самий досвід – це просто неймовірно.
У них є якась особлива аура. Я й досі щоразу хвилююся, коли бачу їх. Пам’ятаю, у Берліні я чекала слушного моменту, щоб привітатися із Сереною. Навіть учора Вінус була в роздягальні, і мені довелося глибоко вдихнути, перш ніж підійти й сказати їй «привіт» (сміється). Саме ця аура, яку вони приносять у теніс, а також їхнє спортивне довголіття справляють величезне враження. Думаю, для будь-якого спортсмена, незалежно від виду спорту – можливо, за винятком гольфу, адже там фізичне навантаження трохи інше – залишатися настільки видатним протягом такого тривалого часу є чимось неймовірним.
Не думаю, що сама гратиму після сорока років. Хоча… вони теж казали те саме, коли були в моєму віці, тож побачимо (сміється). Але все ж сподіваюся, що ні. Мені здається, тоді в мене вже будуть інші пріоритети. Хоча хто знає. Безумовно, вони надихають кожного йти за своєю мрією незалежно від віку, етапу кар’єри чи того, що можуть говорити люди, які не вірять у вас.
– Як це – сьогодні професійній спортсменці бути присутньою в соціальних мережах? Які, на вашу думку, є позитивні та негативні сторони цього?
– Думаю, головний плюс полягає в тому, що ми маємо можливість певною мірою самі контролювати власну історію та те, як її розповідають. До появи соціальних мереж такого не було. Тому, якщо щось трапляється, я можу дуже швидко пояснити ситуацію онлайн. Але, звісно, чим більше ви відкриваєте людям своє особисте життя, тим більше отримуєте коментарів і негативу. Іноді це справді неприємно. Не знаю… Напевно, це просто частина всього цього. Хоча так не повинно бути, але, коли ви зростаєте у професійному спорті, поступово вчитеся з цим жити.
Я голосно заявила про себе вже у 15 років, тому на початку було непросто. Зараз я просто користуюся кнопкою «заблокувати». Якщо мені щось не подобається, я просто блокую людину. Іноді можу навіть відповісти комусь або трохи потролити. Якщо хтось залишає неприємний коментар, я можу у відповідь поставити, наприклад, смайлик. Не знаю, мені здається, це ще більше дратує таких людей.
Для мене соціальні мережі – це також чудова можливість спілкуватися з людьми. Я отримую дуже багато повідомлень і сторіс, у яких люди пишуть, що перегляд моїх матчів допомагає їм у чомусь. І мені подобається, що я можу відповісти їм. Іноді мене просять записати коротке привітання з днем народження. Мені подобається робити такі речі, тому що 15 секунд мого часу можуть зробити чийсь день особливим. І це, як на мене, справді вражає.
– Чи займають соціальні мережі велику частину вашого життя? Чи відчуваєте ви, що повинні постійно бути там?
– Не думаю, що більше, ніж будь-яка інша людина мого віку. Мені здається, я все одно користувалася б соціальними мережами, навіть якби не була професійною спортсменкою. Тому так, я постійно там – незалежно від того, публікую щось чи просто безцільно гортаю стрічку.
– Після матчу проти Александри Еали в Дубаї минулого року ви сказали, що вона допомагає популяризувати теніс у країнах, де цей вид спорту історично не був дуже популярним. Як це – спостерігати за тим, як вона розвиває теніс на Філіппінах, де він практично не мав такої історії?
– Думаю, це просто чудово і для самого тенісу, і для всіх гравців. Звичайно, саме вона зараз очолює цей процес у своєму регіоні, але завдяки їй на теніс звертають увагу нові люди. Після нашого матчу в Дубаї мене підтримало багато філіппінців саме через ті слова, які я сказала про Алекс після гри. Мені здалося, що це було дуже круто.
Думаю, це прекрасно, коли один гравець може стати своєрідним містком між видом спорту і країною, яка раніше практично не мала такого представництва. До того ж за Алекс дуже легко вболівати. Мені надзвичайно подобається грати в такій атмосфері. Я отримала величезне задоволення від виступу в Дубаї й із радістю ще раз зіграла б проти неї в подібних умовах. Навіть якщо трибуни підтримують не вас, це все одно дуже весело. У такі моменти виникає відчуття, ніби граєш не тенісний матч, а, наприклад, матч чемпіонату світу з баскетболу. І мені це дуже подобається.
Виступ на турнірі в Канаді Коко Гофф розпочне з другого кола матчем проти переможниці у поєдинку між Діан Паррі (Франція) та Кайлою Дей (США).
