– Я б дуже хотів побачити цього Родрігеса знову у збірній. У збірній він просто монстр. Але, знаєш, сам розумієш, як воно.

Зараз у Люксембурзі багато чого відбувається через мою колишню дівчину. Це була гучна історія на всю країну. І все це вплинуло на те, чому я сьогодні не у збірній.

Це не через статистику і не через те, що я погано граю за збірну. Ні. Можеш подивитися статистику у збірній. Кожні дві гри я забиваю один або два голи. На сьогодні в мене 34 голи у 72 матчах за національну команду. Тож я з великим відривом тримаю цей рекорд. Не думаю, що в найближчі 10 років хтось його поб’є.

Але я ще не закінчив. Я ще не сказав свого останнього слова. Мені 31. Я в хорошій формі, тож я все ще можу допомогти своїй збірній. Але, звісно, вони самі мають бути відкритими до розмови зі мною. Я вже відкинув своє его. Я прийняв рішення, яке ухвалила збірна. Але тепер і збірна має зробити крок назустріч і сказати мені: «Родрігеш, давай сядемо, давай поговоримо про майбутнє».

Не повинен це робити тільки я. Чому я маю йти стукати у двері і казати: «Давайте поговоримо про майбутнє»?

Я вже все прийняв. Мене засудила влада Люксембургу. І мене покарали у спортивному плані.

Тобто за одну помилку мене покарали двічі. Не думаю, що людина на це заслуговує. Зараз ми можемо дискутувати, робив ти це чи не робив. Це ціла історія. І я тобі її теж поясню.

Але я не вважаю, що слід змішувати особисту історію та спорт. Я вважаю, що те, що я показав на полі за збірну, було чудово.

Тож ви не повинні судити мене за те, що я робив у приватному житті. Або якщо ви хочете мене судити, то принаймні поясніть мені чому. Але жодних пояснень не було. Мені сказали: «Приберемо тебе на якийсь час просто, щоб заспокоїти вболівальників, а потім ти повернешся».

Вболівальники вимагають мого повернення, бо ніхто не забиває. Їм потрібен нападник, але збірна Люксембургу краще програватиме матчі, ніж поверне мене.

Гадаю, це гординя. Не знаю, але думаю, це суто їхнє его. І я кажу це зараз уголос, бо знаю, що можу дати результат.

Я знаю, що сьогодні у збірній немає гравця кращого за мене. Не тому, що я Родрігеш, а тому, що коли я граю за збірну, я віддаю всього себе.

Те, що я зараз не у збірній, зачіпає мене, бо я дивлюся матчі і розумію: я можу допомогти.

Але якщо хтось не хоче моєї допомоги, я теж не нав’язуватимусь.

Того дня, коли вони будуть готові зі мною поговорити, я чекатиму тут, без проблем. Я не зачинятиму двері перед збірною, але вони мають прийти до мене, бо я вже прийняв від них це «ні».

Я вже прийняв цей виклик – бути поза командою, скажімо так, без вагомої причини. Тож тепер їм вирішувати, чи хочуть вони продовжувати зі мною, чи ні.

Але в будь-якому разі зі мною все буде добре.